Антибіотикорезистентнісь

Антибіотикорезистентність - це стійкість бактерій до антибактеріальних препаратів.
Основною причиною виникнення цієї стійкості є безконтрольне і неправильне використання антибактеріальних препаратів (антибіотиків).
Внаслідок цієї резистентності збільшується кількість інфекцій, які неможливо вилікувати антибіотиками. Вже сьогодні є інфекції, проти яких не має ефективного лікування.

Стійкість збудників інфекційних захворювань є однією із найбільших проблем сучасності. Всесвітня організація охорони здоров´я (ВООЗ) оголосила антибіотикорезистентність однією із 
основних загроз людству. Розвиток стійкості патогенних бактерій до дії протимікробних препаратів є складним багатофакторним процесом, що має серйозні клінічні та епізоотологічні наслідки.

Механізм розвитку антибіотикорезистентності  можна поділити на два основні типи:
*Природна резистентність – характеризується початковою нечутливістю  бактерій до певних антибіотиків, яка зумовлена особливостями їх біології та генетичного виду. Цей тип стійкості вважається постійною видовою ознакою, що легко прогнозується. Наприклад багато анаеробних бактерій стійкі до аміноглікозидів через відсутність у них дихальної системи, що є мішенню для дії цих препаратів.
*Набута резистентність – розвивається під дією антимікробних препаратів. При цьому серед бактеріальної популяції відбувається відбір та розмноження штамів, що несуть генетичні зміни, які забезпечують їм стійкість до антибіотиків. Ключову роль в цьому процесі відіграють різні механізми, активне виведення ліків з бактеріальної клітини, інактивація антибіотиків ферментативним шляхом та ін.            
 
Для запобігання та контролю розповсюдження антибіотикорезистентності потрібно:
- визначати чутливість бактеріальних збудників інфекційних захворювань до антибіотиків;
- дотримуватись курсу лікування антибіотиками.