Фізична безбарʼєрність

Фізична безбар’єрність — це створення такого середовища, у якому кожна людина може вільно пересуватися та користуватися простором без сторонньої допомоги. Це стосується не лише людей з інвалідністю, а й батьків із дитячими візками, літніх людей, мандрівників із валізами та людей із тимчасовими травмами.

4 основні принципи, на яких тримається фізична безбарʼєрність:

1.  Автономність - людина  має користуватися простором самостійно, не чекаючи на допомогу персоналу чи перехожих.

2.  Безперервність маршруту - доступним має бути весь шлях, а не лише окрема його частина. Якщо на маршруті є хоча б одна сходинка без пандуса або занадто вузькі двері — весь маршрут вважається бар’єрним.

3. Безпека та зручність - простір має мінімізувати ризики травм. Це стосується покриття, освітлення та габаритів.

4. Універсальний дизайн - це підхід, за якого об’єкти з самого початку проєктуються так, щоб бути естетичними та функціональними для всіх: від дитини до людини похилого віку.

Фізична безбар’єрність — це  сучасний етап розвитку міського середовища, який перейшов від «медичної моделі» (допомога хворим) до «соціальної моделі» (зручність для всіх). Сьогодні це не просто вимога закону, а ознака цивілізованості та прогресивності суспільства.